Життя і створення будинку – інтернату є невід’ємною часткою історії села Грабарівка. Його започаткування бере свій початок від літа 1933 року, коли рішенням Ради Народних Комісарів УРСР в бувшому маєтку поміщика М.Є.Червінського був відкритий Будинок для інвалідів громадської війни. Будинок розміщувався в чотирьох будівлях. Одне приміщення було збудоване в 1929 р., друге цегляне в 1884 р., два дерев’яних будинки в 1883 р. та 1915 р. Опалення було пічним, водопостачання і каналізація – відсутні, освітлення від ламп. За будинком інвалідів був закріплений земельний наділ в кількості 10 га, із них – 7,62 га орної землі. В допоміжному господарстві на той час мали 2 коня, 2 корови, біля 50- ти голів птиці.
До 1940 року було відкрито 45 ліжкомісць. Спочатку в будинку – інтернаті проживали тільки інваліди громадянської війни, а з 1939 року знайшли притулок також інваліди праці та психічнохворі люди. Обслуговуючого персоналу налічувалося всього 8 чоловік із них один медпрацівник. З часом будинок – інтернат був перепрофільований у психоневрологічний інтернат.
Під час Великої Вітчизняної війни будинок – інтернат був закритий. Фашисти та їх посібники мешканців частково знищили, а частково розігнали. Після звільнення нашої території від німецько – фашистських військ, в січні 1944 року Грабарівський психоневрологічний будинок – інтернат знову відновив свою роботу.
На той час будинок – інтернат підпорядкувався Народному Комісаріату Соціального забезпечення УРСР. Спочатку тут проживали діти – інваліди, а потім і дорослі. Під кінець 1944 року в будинку – інтернаті налічувалося 44 мешканців, з них інвалідів праці – 12, інвалідів війни – 32, в тому числі 23 дівчинки.